"Вчитель як особистість формується впродовж усього життя"
В.О. Сухомлинський
Самоосвіта є елементом виробничої діяльності кожного вчителя, який вільно обирає матеріал, прийоми й засоби роботи над собою. Такий принцип організації самоосвіти — поєднання її обов'язкового характеру з добровільно обраним змістом — найбільше виправдав себе.
У процесі самоосвіти реалізуються основні дидактичні принципи вчення — систематичності, послідовності, наступності, зв'язку з практикою тощо.
Основні принципи самоосвітньої роботи:
1. Взаємообумовленість цілей, сутності, змісту, структури методичної роботи й суспільних потреб, педагогічної практики. Цей принцип, зокрема, вимагає єдності ідейно-політичної і професійної підготовки педагога, посилення уваги до методологічних знань.
2. Безперервність і систематичність підвищення кваліфікації і професійної майстерності працівника впродовж педагогічної діяльності.
3. Комплексне вивчення питань соціології, психології, дидактики, теорії виховання, наукових основ викладання предмета та поєднання теоретичної підготовки з оволодінням уміннями й навичками, необхідними в педагогічній діяльності.
4. Випереджальний характер підвищення кваліфікації педагога, своєчасне отримання наукової інформації, рекомендацій науки та передового досвіду.
5. Урахування рівня підготовки та індивідуальних інтересів учителів, диференціація змісту й методів методичної роботи.
6. Узгодженість і наступність підрозділів методичної роботи й курсової підготовки.
7. Взаємозв'язок методичної роботи з творчими пошуками окремих учителів і колективу в цілому.
Що таке компетентнісне навчання?
Роль школи сьогодні – підготувати дітей до життя, навчити їх критично мислити, аналізувати, опрацьовувати ті обсяги інформації, яку вони отримують звідусіль та вибирати із неї необхідне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Стара парадигма освіти, в якій школа існувала для накопичення знань та інформації, вже не працює. Наше життя зараз – це постійне навчання і тому школа має навчити дітей постійно опановувати нові знання, знаходити потрібну інформацію та застосовувати її в житті.
Компетентнісне навчання спрямоване на роботу з інформацією та опанування учнями компетентностей, умінь і навичок, які дозволять їм бути успішними, конкурентними та цінними на ринку праці.
Для педагога важливо навчитись реалізувати таке навчання на практиці. Допоможуть у цьому підручники, що містять проблемні ситуації, а також практико-орієнтовані завдання, спрямовані на аналіз та оцінювання інформації. Втім саме готовність вчителя до реалізації компетентнісного навчання – найголовніша запорука успіху.
Чи змінюють компетентності знання і навички?
Формування компетентностей в учнів зовсім не заперечує необхідності знань. Компетентнісне навчання – це про динамічне поєднання знань, умінь та цінностей. Лише у комплексі це дає результат. Знання у даному випадку – не самоціль, а радше засіб формування умінь. Адже недостатньо просто засвоїти окремі знання і уміння, важливо навчитись їх застосовувати як у типових, так і в нестандартних, нових для дитини ситуаціях. Це дозволяє сформувати ціннісне ставлення до цих знань, навчитись адаптуватись та шукати шляхи ухвалення рішень у різноманітних ситуаціях.
Як реалізувати педагогіку партнерства і не втратити дисципліну в класі?
Конструктивна дисципліна та субординація в класі – важливі частини освітнього процесу. А під час компетентнісного навчання роль дисципліни суттєво підвищується, оскільки співпраця учнів, робота у парах та більших групах потребує дотримання усіма сторонами правил. Проте дисципліна тут розглядається не як страх проявити ініціативу, за яку можуть покарати, а як розуміння правил взаємодії, їхнє підтримання та виховання в учнів самодисципліни. Цей процес потребує часу та зусиль кожного його учасника, однак є корисним у довгостроковій перспективі.
Як налагодити конструктивну співпрацю в класі при компетентнісному підході?
Правила мають бути чіткими і зрозумілими. Зрозумілі правила учням буде простіше засвоїти. Ці правила мають регламентувати таймінг, алгоритми дій у різних ситуаціях, наприклад, коли учень хоче щось сказати, або додати.
Співпраця у парах, потім у групах. Запорука конструктивної співпраці учнів в групах – уміння домовлятись, розподіляти ролі та взаємодіяти. Для цього спочатку варто вправлятись із завданнями у парах, а потім переходити до роботи у більш численних групах.
Завдання на розвиток навичок діалогу. Діти мають вступити в діалог і домовитись, як виконуватимуть завдання. Щоб так відбулось, завдання мають бути відповідними – такі, які стимулюватимуть комунікацію, вимагатимуть від учнів розробити та впровадити свої внутрішні правила.